Постанова ВАСУ від 30.01.2014 року

Друк

Пошук

723

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/76568/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Маслія В.І.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року у справі за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Драгомирчанської сільської ради, третя особа: ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись у суд з адміністративним позовом до Драгомирчанської сільської ради, в якому просили, з урахуванням уточнень, визнати протиправними та скасувати: рішення 18-ої сесії 5-го скликання сільської ради від 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_3 у виділенні земельної ділянки площею 0,25 га., з яких 0,12 га. для ведення садівництва та 0,13 га. для ведення особистого селянського господарства, що по АДРЕСА_1; про відмову ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки площею 0,25 га. для ведення особистого селянського господарства, що по АДРЕСА_1; рішення ради від 22.10.2009 р. про видачу ОСОБА_4 дозволу на вибір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га. по АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати рішення Драгомирської сільської ради від 02.09.2010 року № 448 про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га., що по АДРЕСА_1, передачу йому земельної ділянки у власність та видачу державного акту та зобов'язати сільську раду повторно розглянути заяви позивачів про виділення їм земельних ділянок.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.06.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.06.2011 року скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення 18-ої сесії 5-го скликання сільської ради від 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га по АДРЕСА_1, визнано протиправним та скасовано рішення Драгомирської сільської ради від 22.10.2009 р. про видачу ОСОБА_4 дозволу на вибір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га. по АДРЕСА_1, визнано протиправним та скасовано рішення Драгомирської сільської ради від 02.09.2010 року № 448 про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га., що по АДРЕСА_1, передачу йому земельної ділянки у власність та видачу державного акту та зобов'язати сільську раду у місячний строк розглянути заяви позивачів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 подав до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вище згаданої постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року заяву ОСОБА_4 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року скасовано. Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.06.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги у яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.09.2009 року позивач ОСОБА_3, як учасник бойових дій, звернувся до Драгомирчанської сільської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки загальною площею 0,25 га, що по АДРЕСА_1, з яких 0,12 га для ведення садівництва та 0,13 га для ведення особистого селянського господарства. 25.05.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся з заявою до Драгомирчанської сільської ради про надання йому земельної ділянки, що по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, згідно рішення XIV сесії IV скликання Драгомирчанської сільської ради № 20 від 16.12.2004 року позивачу ОСОБА_2 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження і відведення земельної ділянки за вказаною вище адресою для облаштування дитячого спортивно-відпочинкового майданчика. 12.08.2009 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Драгомирчанської сільської ради про надання йому земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, що по АДРЕСА_1. Рішенням Драгомирчанської сільської ради 18-ої сесії 5-го скликання від 22.10.2009 року позивачам відмовлено у виділенні їм земельної ділянки, а вказану земельну ділянку виділено ОСОБА_4

Рішенням Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. ОСОБА_4 надано дозвіл на вибір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га. по АДРЕСА_1, а рішенням Драгомирчанської сільської ради від 02.09.2010 року № 448 затверджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га., що по АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року за нововиявленими обставинами, вважав нововиявленими такі обставини.

ОСОБА_4 отримав для приватизації земельної ділянки відповідні висновки, а саме: висновок відділу регіонального розвитку містобудування і архітектури Тисменицької райдержадміністрації Івано-Франківської області № 01-15/2734 від 30.10.2009 року; Висновок управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області від 12.11.2009 року № 07-10/5605; Висновок Тисменицької районної санітарно-епідеміологічної станції від 09.11.2009 року № 1829; Висновок відділу культури та туризму Тисменицької районної державної адміністрації від 04.11.2009 року № 1104; Висновок управління Держкомзему у Тисменицькому районі Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області Державного комітету України по земельних ресурсах № 05-1 1/0004 віл 13.01.2010 року; висновок відділу регіонального розвитку містобудування і архітектури Івано-Франківської області від 28.12.2009 року; висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області від 27.01.2010 року № 236; висновок Тисменицької районної санітарно-епідеміологічної станції від 26.01.2010 року № 161; висновок відділу культури та туризму Тисменицької районної державної адміністрації від 25.01.2010 року № 39.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що наведені обставини є нововиявленими.

Порядок провадження за нововиявленими обставинами врегульовано нормами розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

З аналізу норм розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Отже, обставини, про які було відомо або могло бути відомо заявнику до винесення рішення не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами глави 4 розділу IV КАС України.

Відповідно до частин 6 - 9 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що рішенню сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність передує процедура отримання необхідних висновків.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, скасування рішення Драгомирської сільської ради від 02.09.2010 року № 448 про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу йому земельної ділянки у власність. Отже, обставини щодо отримання ОСОБА_4 відповідних погоджувальних висновків, що передували рішенню від 02.09.2010 року № 448, не можуть бути нововиявленою обставиною, оскільки про такі висновки було відомо ОСОБА_4, який іх отримував.

Отже, обставини щодо отримання ОСОБА_4 відповідних погоджувальних висновків не відповідають обов'язковій умові визнання їх нововиявленими, а саме що ці обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року у цій справі, посилаючись на обставини, які не є нововиявленими, оскільки були відомі особі, яка звернулась із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Частиною 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року та відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року.

Керуючись статтями 222, 229, 245, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року у цій справі скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року у цій справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: